Присвячується учасникам і ветеранам алкогольних війн.
Спілкуючись з сестрами і братами по спільноті Анонімних Алкоголіків, я дуже часто зустрічаюсь з проблемою недостатнього розуміння змісту деяких питань, стосовно руху АА, або невірного трактування окремих слів. Наприклад, в першій традиції говориться про єдність, але в кожного анонімного алкоголіка відпрацьоване своє, індивідуальне розуміння єдності в АА. Хтось говорить про єдність членів товариства АА, хтось про єдність в середині групи АА, а хтось про єдність ідей, проголошених світовою спільнотою АА. Мені здається, що всіх членів АА, в першу чергу, об’єднує в єдності причетність до спільної для всіх хвороби, яка має назву – АЛКОГОЛІЗМ. І це твердження має під собою тверду основу, а також, чітке підтвердження. Якби всіх нас не об’єднувала спільна хвороба – алкоголізм, то мабуть не було би потреби об’єднуватися в рамках світової спільноти Анонімних Алкоголіків. До речі, про цю єдність дуже точно вказано в Вестмінстерському словнику теологічних слів: «Анонімні Алкоголіки – група взаємодопомоги (засн. в 1934 р.), яка складається з людей, які визнали себе алкоголіками, які зустрічаються регулярно для підтримки один одного в спробі контролювати свій алкоголізм і застосовують для цього такі духовні принципи, як віра в Вищу Силу, релігію та своє повернення до нормального життя». Це твердження не потребує додаткових пояснень. Його можна брати для себе, як відправну точку на шляху розуміння сутності основ самого товариства АА, бо в ньому зустрічається все, що може дати основу до розуміння приналежності до спільноти АА. В цьому твердженні зазначено, що людей об’єднує спільна приналежність до хвороби – алкоголізм; що люди зустрічаються регулярно, для того щоб контролювати перебіг цієї хвороби; що в цьому люди користуються духовними принципами: вірою в Вищу Силу, релігію та можливість повернення до нормального життя. В цій статті мені хотілось би зосередити свою увагу на першому означенні, бо друге і третє лишень його наслідки. Не було би хвороби алкоголізму – не було би потреби регулярно зустрічатись залежним від цієї хвороби і наповнювати себе духовністю, послуговуючись трьома видами віри. Ось тут і виникає потреба пізнати свого ворога (алкоголізм), бо ворога потрібно знати в лице. То, з чого ж почати? Певно, з великої книги Анонімних Алкоголіків. З неї все почалось. В ній є ознаки і симптоми хвороби, в тому числі. Приведемо окремі цитати з цієї книги, та спробуємо в них розібратися.
«Всім їм, і багатьом іншим, властивий один спільний симптом: з початком пиття у них виробляється потяг до спиртного. Це явище, як ми припустили, може бути виявом алергії, котра відрізняє цих людей і виділяє їх в окрему групу. Її не можна назавжди позбутися за допомогою жодних відомих нам способів лікування. Єдине, що ми можемо їм запропонувати для полегшення – це повне утримання від спиртного».
Це думка відомого лікаря Д. Сілкворт, доктора медицини. Зовні, виглядає все вірно, за виключенням окремих нюансів.
Перший нюанс – періодичне вживання алкоголю може привести людей до залежності від цієї хімічної речовини. І ця залежність викликає стійкій потяг до вживання алкоголю, що виділяє цих людей від інших набором спільних ознак. Одна з ознак – це постійний потяг до алкоголю. Цей постійний потяг, разом з іншими спільними ознаками залежності, приводить нас до розуміння алкоголізму, як окремої хвороби. Але лікар не говорить про інші ознаки і симптоми, які характеризують цю хворобу. А ми з власного досвіду знаємо, що люба хвороба має цілий «букет» ознак і симптомів, які її характеризують. Отже, лікар Д. Сілкворт зосередив свою увагу лишень на одній ознаці алкоголізму – стійкому потязі до вживання алкоголю.
Другий нюанс – доктор Д. Сілкворт припускає, а не стверджує, що ця залежність від алкоголю може бути виявом певного виду алергії. А люба алергія – це хвороба. Отже, доктор не знає з чим насправді має діло, але по зовнішнім ознакам: розвитку, перебігу та фіналу цієї залежності, зробив вірний висновок про виділення алкоголізму в окремий вид захворювання. Ні доктор Д. Сілкворт, ні алкоголіки, яких він лікував і з якими він спілкувався, не змогли виписати всі ознаки та симптоми хвороби. Вони прописали свої спостереження за залежними від алкоголю людьми, основуючись на своїх часткових відчуттях та особистому досвіді. А так як люба хвороба має конкретні ознаки, симптоми і перебіг самої хвороби, то вони мали би бути спільними для всіх алкоголіків. І доктор Д. Сілкворт виділив один основний симптом, чи ознаку – постійний потяг до вживання алкоголю. Але він не розкрив сутність і механізм дії самої хвороби, алкоголізму. При цьому, він не знає, чому одні люди, вживаючи алкоголь, залишаються просто пияками, а інші – стають алкоголіками?! Він посилається на міфічну алергію, але кожна алергія має свій алерген. Можливо цей алерген – алкоголь, але чому тоді він не діє на пияків так, як на алкоголіків? І, чому помірно вживаючи алкоголь пияки, з роками пиття, переходять в розряд хронічних алкоголіків?
Третій нюанс – доктор Д. Сілкворт робить свій прогнозований висновок, оснований на власному, багаторічному досвіді лікування алкоголіків. Він розписується у своєму безсилі перед алкоголем і говорить, що в світі не існує ні засобів, ні методів лікування алкоголіків. Єдиний спосіб призупинити руйнівну дію алкоголю – це повна відмова від вживання алкоголю. Не буде в організмі дози алкоголю – не відкриється потяг до його неконтрольованого вживання. Але саме цікаве в тому, що припинення вживання алкоголю не припиняє перебіг хвороби алкоголізму у алкоголіка. І скільки б років алкоголік не залишався би тверезим, він і надалі буде залишатися алкоголіком, з усіма ознаками і симптомами цієї хвороби. Вона вже ніколи не покине алкоголіка.
Такою була думка професіонала, який не мав алкогольної залежності. І він має право на свої думки. Але у залежних від алкоголю, думки трохи інакші.
«А як же справжній алкоголік? Він може починати з помірної випивки, а потім стати хронічним алкоголіком; але на першій стадії пиття він втрачає контроль над споживанням алкоголю, як тільки починає пити».
«Ми знаємо, що поки алкоголік утримується від випивки місяцями або роками, то він реагує, як звичайна людина. Ми так само переконані, що як тільки в його організм потрапляє будь-який алкоголь, щось трапляється, як у фізичному, так і в моральному плані, що, фактично, не дає йому можливості зупинитись. Досвід будь-якого алкоголіка має достатньо підтверджень цьому».
«Отже, основна проблема алкоголіка зосереджена в його психіці, а не в тілі».
«Ми побачили ще одне підтвердження істини: Якщо вже став алкоголіком, то залишишся ним назавжди».
«Але справжні чи потенційні алкоголіки, майже без винятку, абсолютно не спроможні перестати пити на основі самопізнання».
«Я зрозумів, що сила волі і самопізнання не допоможуть при таких дивних психічних порушеннях».
«У певний період алкоголік не має надійного психічного захисту від першої чарки. За винятком кількох рідких випадків, ні він сам, ні жодна інша людина не можуть створити такого захисту. Його захист мусить прийти від Вищої Сили».
«Отже, коли ми говоримо з вами про Бога, ми маємо на увазі вашу власну концепцію Бога».
Ми привели певну кількість потрібних цитат, щоб мати можливість неупереджено розібратися з проблемами перебігу алкоголізму у залежної людини. В великій книзі АА є ще багато подібних тверджень і цитат, але основна думка нами вже отримана. Що ми побачили в цих цитатах? Що не всі хто вживає алкоголь, стають алкоголіками. Що основна проблема кожного алкоголіка зосереджена не в його тілі, а в психіці. Що, якщо став алкоголіком, то це вже назавжди. Що сила волі і самопізнання по відношенню до алкоголізму – не працюють. Що тільки Вища Сила, Бог та віра в можливість жити нормальним життям без алкоголю, можуть допомогти алкоголіку стати на шлях одужання. І все це є той духовний ріст, або шлях до духовності, на який має стати кожен алкоголік, працюючи по 12-ти кроковій програмі, якщо має стійке бажання жити тверезо, та позбавити себе від руйнівних дій алкоголю на його тіло, психіку і душу.
Отже, ми маємо справу з алкоголем – хитрим, бентежним, могутнім! І, тепер, нам потрібно розібратися в чому зосереджена ця його хитрість та могутність. Нагадую, – ворога потрібно знати в лице. І почнемо з означені змісту, вкладеного в ключові слова щодо алкоголю.
Алкоголь – 1) алкоголі – інакше спирти – клас органічних сполук аліфатичного ряду, маючих гідроксильну групу (ОН); багато спиртів наприклад: етиловий (винний), метиловий, бутиловий, широко використовуються, як сировина та напівпродукти в багатьох промислових синтезах, як розчинники та багато іншого. 2) в розмовній мові – винний спирт.
Алкоголізація – 1) долучення до виноградного вина винного спирту для посилення його кріпості. 2) введення з лікувальною ціллю спирту (80%) в тканини близь нервового стовпа для переривання по ньому больових та рухомих імпульсів; застосовується при сильних болях та захворюваннях, які виражені сильними рухами, або різкою напругою м’язів.
Алкоголізм – захворювання, викликане систематичним вживанням спиртних напоїв, яке характеризується стійким потягом до них і, які ведуть до психічних і фізичних змін і зламів. (Словник іноземних слів).
Тепер ми вже краще розуміємо, з чим маємо справу. Алкоголь, або різноманітні спирти – це група хімічних сполук, які характеризуються спільною для всіх них ознакою – гідроксильною групою (ОН). Всі спирти, окрім винного, або етилового спирту – смертельно небезпечні і отруйні. Але одноразовий прийом 0,5 літра етилового спирту, так само смертельна доза для любої людини. Отже, цей спирт лишень умовно безпечний. І зараз ми розберемося, чому так відбувається. Всі спирти використовуються в промисловості, як жирові розчинники. І тільки винний, етиловий спирт використовується в медицині. Його використовують, як блокатор нервової системи, або ж, для протирання і очищення шкіри перед уколом. Протирання шкіри знижує больовий бар’єр, та стерилізує, очищує поверхню шкіри, убиваючи бактерії. Висновок напрошується сам собою – всі спирти паралізують і вбивають живу матерію. А етиловий спирт занадто слабкий для миттєвого убивства людини і розтягує цей процес у часі. Тобто, від дози, до дози вжитого алкоголю, людина наближає себе до неминучої смерті, бо складно одномоментно вжити смертельну дозу алкоголю, адже організм відключається раніше, ніж це може статися. Коли людина приймає дозу алкоголю, на що вона очікує? Вона сподівається зняти біль, або отримати радість, або ейфорію. Та вона не знає, що ці відчуття досягаються блокадою нервової системи та руйнуванням нервових клітин. Тобто, людина навмисно руйнує свій організм, сподіваючись отримати натомість примарну свободу від проблем та ейфорію – ерзац щастя. І цю дію проводить в організмі не сама хімічна формула речовини, а інформація, вкладена в цю формулу. При цьому, сам етиловий спирт можна отримати з любої органічної речовини, як з продукту бродіння виноградного соку, та і деревинної тирси. В любому випадку формула спирту буде незмінною, як і інформація, вкладена в цю формулу. Отже, разом зі сполукою, її інформація потрапляє в живий організм і починає його руйнувати. І не тільки руйнувати, але і підкоряти його своїй ідеї. А ідея у цієї сполуки одна – знищити живий організм любою ціною. Як це розуміти? Потрібно знати, що у алкоголя є стійка інформаційна мета – убити живий організм. І він буде це робити послідовно і впевнено. І якщо амеби і бактерії він убиває миттєво, то з людиною йому треба повозитись. Отже, інформація певного штибу, потрапляючи в організм людини, починає його ефективно руйнувати. Як це розуміти? Припустимо, що людина – це біологічний комп’ютер, а алкоголь – це вірус «троянській кінь». Тоді, людина спочатку впускає в свій організм цього «коня», не підозрюючи про приховану в ньому руйнівну інформацію. І алкоголь на початкових стадіях приносить людині задоволення і радість. Але, коли він в коріниться в організмі, підкорить його своїй волі, то процес вживання алкоголю, для алкоголіка, стає рутинною справою виживання організму, або шкідливою необхідністю. Тобто, алкоголь в першу чергу руйнівна інформація; і ця інформація – незбагнена сила. Це велика сила, яка підкорює собі єство людини і веде її до неминучої смерті. Цій силі не може протистояти сила людини, та жодна друга людська сила. Ми знаємо, що на певний період часу, підшивання і кодування може зупинити людину від вживання алкоголю, але цієї сили недостатньо для того, щоб зупинити саму хворобу – алкоголізм. Це черговий раз підтверджує незбагнену силу алкоголя, якій жодна людська сила не може протидіяти. А хто може це зробити? Вища Сила і Бог! Своєю інформаційною потугою Вони можуть заблокувати силу алкоголю. Бог і Вища Сила не знищують інформацію алкоголя в організмі людини, а закривають її в коконі Своєї інформаційної енергії, де вона продовжує розвиватися, але вже не може впливати, безпосередньо, на організм. Тобто, якщо алкоголік вирішить розірвати свої стосунки з Вищою Силою і почне знову пити, він розірве кокон стримуючих хворобу енергій і опиниться в певній стадії алкоголізму. І ця стадія характеризується перебігом хвороби в прогресії, незважаючи на тверезий відрізок часу. Тобто, тверезий відрізок часу у алкоголіка не сприяє його одужанню, адже хвороба алкоголізм продовжує розвиватися в організмі і без свіжої дози алкоголю. Тоді все це виглядає так, що алкоголік зупинив вживання алкоголю на одній стадії пиття, а завдяки зриву, повернувся в хворобу на іншій, прогресуючий стадії пиття. Після цієї інформації, можна зробити прогнозований висновок: «Алкоголізм – це прогресуюча інформаційна хвороба, яка викликана систематичним вживанням алкоголю, стійкою тягою до його вживання, та наслідками руйнівних змін на фізичному, психічному і духовному рівні». Отже не сама по собі, хімічна формула речовини є причиною алкоголізму, а інформація, скрита в цій формулі. Все в світі наповнено інформацією. Людина – інформаційна істота. Вона щоденно споживає інформацію їжею, питтям і чуттєвим досвідом. І ця спожита людиною інформація змінює її.
Я аналізував причини своєї хвороби; того, як я її набув. Мій батько прожив 85 років. Він не відмовлявся від вживання алкоголю, але не був алкоголіком. Якось в молоді роки, коли він повернувся з війни в рідне село, його на радощах сильно напоїли. Йому було стидно і некомфортно, і він вирішив вживати алкоголь на свята і дозовано. Дві, три невеликі дози алкоголю за свято. До того ж, він ніколи не похмелявся. Він цього принципу дотримувався все своє життя і ніяка сила не могла змінити його принципи. Коли я йому розповів, що я алкоголік і не можу контролювати своє пиття, він не міг мені повірити. Він не міг зрозуміти, чому я не можу зупинитися у певний час. По всіх ознаках, я мав би прожити життя, схоже на життя свого батька. І певний час я доволі успішно контролював своє пиття. Але прийшов той час, коли я вирішив посилити ейфорію від вживання алкоголю, ціною втрати контролю над ним. І це мені вдалось. Я перейшов певний рубіж внутрішньої безпеки і періодично почав пити неконтрольовано. Потім, я допустив можливість похмелитися і п’янка перейшла на другий день. Тобто, я почав потрапляти в запої. У мене були перерви між запоями, але вони не приносили мені задоволення. Я здавав позицію, за позицією щодо алкоголю, став від нього залежним і вживання алкоголю стало для мене шкідливою і руйнівною необхідністю, яка більше не приносила мені задоволення. Моя деградація посилювалася, я готувався до смерті. Я впустив в свій організм «троянського коня», піддався його оманливій інформації, знизив захисні бар’єри організму і все це привело мне до алкогольного рабства. Таким чином, я в певний час свого пиття втратив опірність перед інформаційною силою алкоголя і став залежним від цієї інформаційної потуги. Чи противився я цьому згубному впливу? Так! Я періодично утримувався від вживання алкоголя, пробував застосовувати оздоровчі методики і очищення організму, але жодного разу мені на думку не спадало бажання повністю утриматись від вживання алкоголю, на все життя. І з цим «джином», якого я випустив з «троянського коня», з цією непереборною силою, яку я самотужки не міг подолати, мені прийшлося співіснувати. І це співіснування не йшло мені на користь. Я став алкоголіком в той момент, коли свідомо припустив можливість бути алкоголіком; коли зробив алкоголь невід’ємною частиною свого життя. Тобто, умисно згодився співпрацювати зі злом, бо алкоголь – в усіх відносинах, зло для кожної здравомислячої людини.
А тепер повернемося до основної ідеї цієї статті: «Ворога потрібно знати в лице». І кому, як не алкоголіку говорити про свою, «викохану» в часі хворобу. Я доволі добре пам’ятаю свою першу спробу вжити алкоголь, і він мені не сподобався. Але спостерігаючи за дорослими, за їх радістю від вживання алкоголю, я сам для себе прийняв можливість вживати алкоголь, коли стану дорослим. Правда, цього мені чекати не хотілось, і я крадькома пробував на смак алкоголь і мені було стидно. Я відчував провину і стид, за вживання алкоголю в такому юному віці. Це почуття провини залишилося в мене на все життя, як брехня і маніпуляція з інформацією. Отже, підчас вживання алкоголю я набув не тільки потяг до нього, а також велику кількість супутніх вживанню алкоголю вад. Ось, що я отримав за роки свого пиття: нервовість, страх, тривожний стан, періодичні депресії, почуття провини, самоприниження, нестачу любові і неможливість дарувати любов, ускладнення стосунків з близькими, самотність, невпевненість, байдужість, песимізм, егоїзм, нечесність і жалість до себе. Це не всі вади і негативні почуття, які я отримав за часи вживання алкоголя. Не було би алкоголю в моєму житті – не було би необхідності брехати і приховувати свою залежність. Мені би не прийшлося присвячувати всю свою увагу і частину життя алкоголю. І так як алкоголізм – в першу чергу інформаційна хвороба, то вона і змінювала мене інформаційно. А це означає, що по мимо стійкого потягу до алкоголя я отримав ще супутні цьому потягу вади. І навіть, коли я припиняв пити, весь негатив і всі ці вади нікуди не зникали. Вони, раз за разом, повертали мене до пиття. А вони і не могли би зникнути, бо всі ці негативні вади характеру, ніщо інше, як симптоми і ознаки хвороби. І ніякий З. Фрейд не зміг би мені допомогти їх подолати. Прийняти – так, а подолати – ні. Логіка моїх роздумів чітко підводить мене до ідеї, що хвороба алкоголізм має свої стійкі і стабільні форми впливу на всіх алкоголіків світу, без винятків. Вони виражені в конкретних ознаках і симптомах, які мають стійкий інформаційний вплив на алкоголіка. Стійкий потяг до алкоголю – це суто інформаційний вплив хвороби алкоголізму, яка в корінилася в організмі алкоголіка. Цей вплив і є основною ознакою алкоголізму. А от негативні думки і вади, супутні цій ознаці – це симптоми, що супроводжують алкоголізм. Вони не невід’ємні в своїх проявах. Просто кожен алкоголік переживає їх в більшій, або менший мірі. Тепер ми визначились з розумінням сутності свого ворога. Наш ворог – інформаційна хвороба алкоголізм, з усіма його ознаками і симптомами. Вона незмінна в своїх проявах на кожного алкоголіка, бо викликана однією для всіх них руйнівною інформацією, закладеною в формулі алкоголю. Тому кожен алкоголік розповість вам про потяг до алкоголю, неконтрольоване пиття, та негативні думки, дії і вади, що його супроводжують. І тому, коли я інколи чую на Форумах сповіді алкоголіків, які говорять, що до приходу в АА вони були сволотою – я їм вірю. Але коли вони говорять, що після 10-12 років тверезості вони залишилися такою ж самою сволотою – я їм так само вірю. Бо розумію сутність перебігу алкоголізму, як хвороби; розумію, що людина зробила перший крок і утримується від вживання алкоголю, але зовсім не працює по 12-ти кроковій програмі над своїми вадами та симптомами хвороби. Бо тільки служіння в АА, щоденна робота по 12-ти кроковій програмі, та співпраця з Вищою Силою, може не тільки заблокувати основну ознаку алкоголізму – бажання пити і стійкий потяг до пиття, але й позбавить симптомів хвороби і негативних вад. Більш дієва і сильна інформація, може заблокувати менш дієву інформацію. Людина може все подолати, якщо свідомо обирає свій шлях до тверезості. Для цього у неї є всі необхідні духовні інструменти і практики, а також віра в Вищу Силу, релігію та те, що можна до кінця свого життя жити тверезо.
(Про сприяння Вищої Сили, на шляху до одужання алкоголіка, я розповім у іншій статті).
Віктор Карабет, група «Єдність», м. Івано-Франківськ. 22.09.19 року.