На ці роздуми мене надихнула недавня зустріч на одному науково-практичному заході, проведеному всеукраїнською спілкою психотерапевтів. Це відбувалося в м. Івано-Франківську і тривало два дні. Основна тема до обговорення – «Лікування залежностей – традиції та інновації». На заході були присутні представники як державних, так і недержавних структур південно-західних регіонів України. Захід мали можливість відвідати всі небайдужі до проблем залежності. Вони могли вільно отримати необхідну інформацію, ставити запитання, та ознайомитись з новітніми інноваціями в царині сучасної психотерапії. У деяких людей в товаристві АА побутує хибна думка, що відвідування подібних заходів нам не потрібно – «це не АА». Мене надзвичайно дратують такі вислови людей, які мають тверде переконання та бажання закрити себе у русі АА, як у шкаралупі, не висовуючись назовні, так як це за звичай роблять усі равлики. Але ж, на то вони і равлики, щоб сидіти в своїй шкаралупі. Тому, для всіх фарисеїв і фанатів від руху АА є лишень одна порада та конструктивна рекомендація – читайте, та без упереджень аналізуйте велику книгу АА. Лишень тоді, все тайне стане явним. А тепер, перейдемо до роздумів, навіяних науково-практичним заходом психотерапевтів. Перше, що кидається в очі – психотерапевти існують, і вони дійсно щиро бажають допомогти людям розібратися з їх залежностями та спільно знайти шлях подолання цих залежностей. Для цього, в арсеналі у сучасних лікарів є багато засобів та методів, починаючи від психоаналізу З.Фрейда – до більш сучасних засобів, таких як кодування, групова і сімейна терапія, а також прописування цілої купи різноманітних медичних препаратів. Та, через всі реферати і виступи просліджувалося не задоволення результатами цих методів. Все що може зробити сучасний психотерапевт, це донести до алкоголіка правду про його залежність, та любими засобами допомогти йому як можна довгий час залишатися тверезим. Мені зрозуміла ворожість і недовіра, які виникають між лікарем і пацієнтом. Пацієнт міркує так: «Я віддаю себе та свої гроші лікарю, а він має зробити мене молодим, здоровим і щасливим». Лікар міркує інакше: «Я отримую гроші за свій втрачений час, за свою високу кваліфікацію і консультативну інформацію. Саме я визначаю діагноз та методику лікування, але від самого залежного та членів його родини залежить, яким буде кінцевий результат спільно проведеної роботи». Тобто, алкоголік повністю знімає з себе свою відповідальність за перебіг хвороби, покладаючи всю відповідальність на лікаря; а лікар, розуміючи реальний стан справ, бажає приєднати хворого до вирішення його ж проблем з залежністю, та розділити з ним і його родиною цю відповідальність. Ось тому, між залежним та членами його родини, з одного боку, і лікарем, з іншого боку, існує нерозривне коло непорозумінь, недовіри, а часом і ворожого ставлення. Зважаючи на це, підчас проведення цих заходів, після заслуховування всіх пропозицій і претензій було висловлено декілька тез для подальшої роботи. По-перше, для більш якісної та конструктивної роботи з проблемами залежностей, виникла необхідність об’єднання всіх зацікавлених спеціалістів в окрему організацію психотерапевтів по залежностям. По-друге, існує необхідність проведення специфічної інформаційної роботи між усіма зацікавленими у вирішенні проблем залежностей сторонами. Кожен робить свою справу. Наркологічний диспансер проводить хворому, підчас загострення хвороби, детоксикацію. Психолог того ж самого закладу направляє залежного для проходження подальшої реабілітації. Окремі лікарі психотерапевти допомагають хворому у позбавлені не тільки від основної залежності, але і від безлічі побічних залежностей, фобій, міфів і страхів. Реабілітаційні центри допомагають залежному прийняти свою хворобу і навчитися жити з нею. А терапевтичні групи взаємної допомоги, такі як група АА – це групи по життєвої реабілітації. І це все існує недарма, бо ми маємо справу з смертельно невиліковною хворобою, яка має назву – алкоголізм. І тільки разом, тільки нашими спільними зусиллями, ми можемо контролювати перебіг своєї невиліковної хвороби, одужувати і жити щасливо. А те, що всім зацікавленим сторонам проблем залежностей потрібно співпрацювати спільно придумав не я, а батьки засновники всесвітнього руху АА. В великій книзі АА Білл Уілсон виділив окремою главою свідчення лікарів психотерапевтів, яку назвав – «Думка лікаря». Його лікуючий лікар Вільям Д. Сілкворт свідчив: «Ми, лікарі, давно зрозуміли, що певна форма моральної психології конче важлива для алкоголіків, але її застосування викликало незбагненні труднощі. Безсумнівно, ми з своїми ультрасучасними стандартами, науковим підходом до всього, нездатні застосовувати сили добра, які лежать за межами нашого синтетичного знання». Далі, він продовжує: «На нашу думку, а ми висловили її декілька років тому, дія алкоголю на хронічних алкоголіків є проявом алергії; потяг до спиртного притаманний лише цій групі і ніколи не виникає в тих, хто п’є помірно. Люди такого алергічного типу взагалі не можуть легковажно вживати алкоголь в будь-якій формі; виробивши звичку і побачивши неможливість позбутися її, втративши самовпевненість і довір’я до людей, вони нагромаджують свої проблеми і стають неспроможними вирішити їх. Для них замало простого емоційного заклику. Послання, яке може зацікавити і утримати таких алкоголіків, повинно бути глибоким і вагомим. Майже у всіх випадках їх ідеали повинні ґрунтуватися на вірі у Силу, вищу за них, якщо вони хочуть наново творити своє життя.
Якщо ж комусь здається, що ми, психіатри, які лікують алкоголіків, надто сентиментальні, то хай якийсь час стане з нами на лінію вогню, побачить трагедії і відчай дружин та маленьких дітей; нехай вирішення цих проблем стане частиною їх щоденної роботи і навіть сну, тоді найбільші циніки не будуть дивуватися тому, що ми прийняли і підтримали цей рух (АА). На основі багаторічного досвіду ми бачимо, що не знайшлося нічого, що б сприяло реабілітації цих людей більше, ніж альтруїстичний рух (АА), який поширюється серед них». Далі, лікар Вільям Д. Сілкворт висловлює думку щодо лікування самих алкоголіків: «Всім їм, і багатьом іншим, властивий один спільний симптом: з початку пиття у них виробляється потяг до спиртного. Це явище, як ми припустили, може бути виявом алергії, котра виділяє їх в окрему групу. Її не можна назавжди позбутися за допомогою жодних відомих нам способів лікування. Єдине, що ми можемо запропонувати для полегшення – це повне утримання від спиртного». Вважаю, що цих цитат зі свідчення поважного лікаря психотерапевта, який все життя зустрічався і працював з одним із засновників всесвітнього руху АА Біллом Уілсоном, більш ніж достатньо для повернення в реалії нашого повсякденного життя. Про що ці свідчення лікаря нам говорять? Що лікарі психотерапевти володіють досить потужним арсеналом засобів і знань для роботи з залежними на алкоголізм, але єдиним дієвим механізмом вирішення проблеми залежності залишається повна відмова від вживання алкоголю. Лікарі підозрюють алергічний характер хвороби залежності, але не розуміють справжню природу цього явища – хронічно невиліковного і по життєвого її прояву. Вони не мають ефективного інструменту для повного і тотального знищення проявів хвороби залежності. Але такий інструмент, інтуїтивно, знайшли самі алкоголіки. І, хоча він не веде по повного зцілення алкоголіка, але дає йому можливість побудувати досить комфортне і в цілому щасливе життя. Алкоголізм – невиліковна хвороба, але є дієвий засіб заблокувати його згубну дію на організм і свідомість залежного від цієї невиліковної хвороби. І це, власне, та Вища Сила, що може повернути залежного до нормального способу життя, або дати йому можливість будувати своє нове життя. Чи винні в цьому лікарі психотерапевти? Звісно ж, ні! Вони оперують поняттями матеріалізму, а поняття духовності, віри і розуміння дієвості Вищої Сили знаходяться поза їх увагою і поза їхньої компетенції. Вони розглядають матеріальну складову алкоголю, вивчають його, але не бачать справжню приховану сутність цієї речовини. Кожна в світі хімічна речовина має своє специфічне призначення. Одні речовини допомагають нам і підтримують нас, а інші – пригнічують, або нас вбивають. І всі вони відзначаються не лишень відомими нам матеріальними хімічними формулами, але й тою скритою від нашого сприйняття і розуміння інформаційною енергією, що й визначає істинне призначення кожної речовини, або хімічної сполуки. До подібних сполук відноситься алкоголь. І в нього є єдине призначення – вбивати все живе. З певними невеликими дозами алкоголю захисні сили організму людини справляються доволі непогано, але супротив великих і регулярних доз алкоголя у організму немає захисту. З часом, ця беззахисність веде до утворення хвороби залежності, яку лікарі визначають як алергічну. І все ніби зрозуміло на цьому етапі роздумів. Незрозуміло лиш одне – чому людина може не вживати п’ять, десять і більше років алкоголь, і в цей же час залишатися хворим на невиліковну по життєву хворобу? Нам здається, що тривалий період абстиненції може зцілити нас від згубного впливу алкоголя. Ми також можемо провести безліч аналізів і не знайти в організмі жодних проявів, або наслідків минулої дії алкоголю. Та, все ж таки, хвороба ні на мить не полишає нас. Виходить, що ця невиліковна хвороба – алкоголізм, може знаходитися в організмі людини в іншій матеріальній формі, в вигляді певних інформаційних енергій, недоступних нашим можливостям її адекватної ідентифікації. І, якщо це так, а це дійсно так, – то ідея алергії, як прояву хвороби алкоголізму, висунута в свій час лікарями психотерапевтами, вже не здається достатньо дивною і фантастичною. Тим паче, що люди які зірвалися і повернулися до минулого способу життя, після довгого терміну абстиненції, сповна підтверджують цю жахливу тезу. Та, вихід є! Шлях анонімних алкоголіків до одужання можна сформулювати в двох пунктах:
- По життєве відвідування своєї групи взаємодопомоги. Взаємне спілкування і служіння разом з іншими алкоголіками. Донесення ідей АА до тих, хто ще страждає від алкоголізму.
- Віра в Бога, Вищу Силу і можливість прожити все своє життя без алкоголю.
Так, в свій час я визнав себе залежним від алкоголю і прийняв ідею по життєвої невиліковності своєї хвороби. На даний момент я рахую себе абсолютно здоровим фізично, морально, емоційно, психічно і психологічно. Але, водночас, я ні на мить не сумніваюсь в існуванні цієї невиліковної хвороби в моєму тілі, яка перебуває там в латентному стані. Енергії не можуть існувати без певної безперервної дії. Їх можна за екранувати від зовнішнього впливу, але вони і надалі будуть розвиватися, як річ «сама-в-собі». Ось такі вони парадокси перебігу хвороби алкоголізму. Поки що, моя хвороба надійно заблокована дієвою енергією Вищої Сили. І розуміння реальності цього впливу, надає мені певний оптимізм. Це потрібно твердо знати, це потрібно адекватно прийняти і з цим потрібно навчитися жити. Кожна людина на землі робить свою справу. Якщо справа зроблена якісно, то користь від неї отримають всі. В свій час, лікар психотерапевт надихнув Білла Уілсона на деякі неординарні ідеї. Ці ідеї були адекватно сприйняті і підтримані медичною і релігійною спільнотою. ЗМІ допомогли донести зміст цих ідей до страждаючих алкоголіків усього світу. Тому не слід забувати про тих, хто був причетний до формування всесвітнього руху АА, до всіх тих друзів АА, що розділили з нами наші проблеми і турботи. Ми маємо підтримувати свідомий контакт з усіма людьми і службами, що можуть принести користь у вирішенні проблем з залежностями. Маємо чітко усвідомлювати, що в реальному світі нас оточують різні люди, та більшість з них відноситься до нас з любов’ю і доброзичливістю.
Віктор Карабет. м. Івано-Франківськ, група АА «Єдність». 15.07.2017 року.