Пролог.
Ще до народження товариства Анонімних Алкоголіків один наш брат, алкоголік, якого звали Роланд звернувся по допомогу до видатного психоаналітика тих часів Карла Густава Юнга. І той взявся йому допомагати. Роланд лікувався у нього декілька років, але стан його неухильно погіршувався. Коли він психічно і психологічно зруйнований, в черговий раз звернувся до психолога Юнга, той сказав йому визначні для кожного алкоголіка слова: «Медицина зробила для Вас все, що тільки було можливо, але вона більше не може Вам допомогти. Психологія зробила для Вас все, що було в її силах, і вона також не може Вам допомогти. І я вважаю своїм обов’язком сказати Вам, єдина надія для Вас – це випробувати духовне пробудження, яке може Вас спасти. Це Ваш єдиний шанс». Можна лишень подякувати алкоголіку Роланду, який не склав руки і найшов порятунок у Оксфордській Групі. З часом, він привів туди ще одного безнадійного алкоголіка Еббі, а той приніс добру звістку до Білла. І коли Білл лежав в лікарні, а доктор Сілкворт сказав, що йому залишилося жити півроку, він звернувся до Бога з такими словами: «Господи, якщо Ти є, відкрийся мені». Тоді щось з ним відбулось. З того моменту він більше ніколи не вживав алкоголь і разом з доктором Бобом став засновником Товариства Анонімних Алкоголіків.
Ця стаття присвячена тій темі, про яку зазвичай складно говорити, хоча слова: Бог і Вища Сила – є невід’ємною частиною нашої програми одужання. У кожної людини свій особливий, інтимний зв’язок з Богом. І люди, зазвичай, не дуже вільно діляться своїм досвідом. І я не виключення. До приходу в АА, до сорока семи років, я Бога не знав. Я не був атеїстом, а скоріше агностиком. Я вірив, що якась незбагненна сила утворила всесвіт, але вона не була моїм батьком, а я її сином, тому рахував, що їй зовсім немає діла до мене. Всі свої справи і проблеми я мусив вирішувати сам. Я жив, як всі люди; пив, як всі люди і ніс всі тяготи світу на своїх плечах. Це було складно; від цього тягаря я впадав у відчай і депресії. Порятунок я знаходив на дні бокалу. Якийсь час мені вдавалося дурити себе штучною ейфорією і можливістю відключити свідомість. Та йшли роки і все це робити ставало дедалі складніше. В мене з’явилося бажання щось змінити в своєму житті. Але саме цікаве в тому, що покинути вживати алкоголь зовсім не розглядалось і не входило в мої плани. Я плекав великі надії на 2000 тисячний рік, розраховував на якесь чудо. На те, що моє життя може кардинально змінитися. Місяці пролітали, як буденні сірі дні, але нічого не відбувалося. Я не пив щоденно, пив запоями, тому в мене інколи були тверезі дні. Одного разу, десь у вересні місяці, я йшов на роботу, на нічну зміну. В тверезому, між запійному житті, мене рідко покидала депресія і меланхолічний, песимістичний настрій. І як тут не взятися депресії, якщо небо було затягнуте сірими хмарами, під ногами сірий асфальт, покриті пилюкою сірі паркани і взагалі навколо все було сірим і безбарвним, як моє сіре життя. Почуття жаху і безвиході нахлинуло на мене. У відчаї подумалося, що все пропало!, пропали мої надії і сподівання на міленіум, рік вже закінчується, ніхто і ніяк не зможе мені допомогти! Тоді я зупинився, підняв очі до сірих хмар і з почуттям безмежного відчаю прокричав у небеса: «Якщо Ти справді існуєш, то прийди до мене на допомогу; зроби щось зі мною; дай мені по голові, щоб там просвітліло, бо я вже не керую своїм життям; я вже не знаю, що мені робити і як далі жити!». Сльози відчаю текли по моєму обличчю, а перед очима застигла така картина – ніби я зайшов у глухий кут і не можу йти вперед, не можу повернути ні вправо, ні вліво. Це були мої щирі думки і почуття, мій незбагненний відчай. А потім я подумав: «Та кому є діло до мене на небесах, кому я такий нікчемний потрібен?». З цією гризотою я далі пішов на роботу. Але я був не правий. Мене на небесах почули. І не тільки почули, а почали виконувати мою заявку буквально (треба бути завжди обережними в своїх бажаннях). Десь через місяць на цій самій дорозі мені дають по голові. Грабіжники тікають, Ангел Хоронитель починає показувати мені чудеса всесвіту і дає мені незбагненні і несподівані знання. Ще через деякий час я просинаюсь в своєму ліжку з почуттям глибокої тривоги. І я ніби сам себе питаю: «Що зі мною?». Але, зненацька приходить відповідь: «Ти хворий на алкоголізм!». В мене панічний напад. В голові рояться різні думки: «Я смертельно хворий! Мабуть скоро помру! Потрібно негайно щось робити!». Я хочу бігти в лікарню, пити таблетки, або приймати уколи. Можливо треба йти за порятунком до батьків? Але чітко розумію, що всі ці заходи мені не допоможуть. Я далі сам себе питаю: «Що ж мені тепер робити?». Зненацька приходить дуже проста, як двері відповідь: «Не пий!». Я обмірковую ці прості слова і на мене насувається нова хвиля безнадії: «Тобі легко казати, а як мені це зробити?! Як раптом взяти і кинути пити, коли я пив все своє свідоме життя?!». По обличчю течуть сльози відчаю, та я знову чую заспокійливий голос: «Є шлях, є добра дорога до щасливого життя. Ти станеш на цей шлях і все з тобою буде добре!». З цими словами, я посміхаючись заснув. Я й далі жив і пив, але вже це робив з надією. Пройшло два роки, моя старша донька поступила на вечірню форму навчання в Університет, пішла працювати соціальним працівником в Наркологічний Диспансер. Там вона прийняла участь в організації групи Анонімних Алкоголіків, і я, згодом, у вересні, потрапив до цієї групи. Після року тверезості у групі АА «Єдність» до мене почав повертатися здоровий глузд. Я спромігся зв’язати докупи події останніх років і зрозумів, що без допомоги Вищої Сили я не спромігся би зробити кардинальні зміни у своєму житті. І якщо це дійсно так, то мені потрібно було і надалі змінювати себе. Я пішов до церкви, вперше в житті помолився до Бога і знайшов Його там. Потім я пізнав силу групової свідомості і пізнав Вищу Силу Анонімних алкоголіків. Поняття Бог і Вища сила – є невід’ємною частиною програми одужання в товаристві Анонімних Алкоголіків, вони стали і моєю частиною життя і одужання. І згодом я зрозумів саме чому. Перший крок АА говорить про безсилля перед алкоголем і некерованість життям. А це означає, що алкоголь – це велика незбагненна сила, яку мені самотужки неможливо здолати. Всі мої спроби знайти компроміс у відношеннях з алкоголем виявилися провальними. Я не міг здолати його згубну силу і з кожним двобоєм ставав все слабшим фізично, духовно і психічно. Все вело мене до передчасної смерті, фізичної і духовної деградації. І тут в мене з’являється другий крок, який говорить, що мені необхідно повірити в Вищу Силу, яка може повернути мені здоровий глузд. Що я і зробив, звертаючись до неба. Я повірив, що існує Сила вища за силу алкоголю, яка може повернути мене нормального способу життя без алкоголю. І це – Бог, а також Вища Сила, що Його представляє. Тоді я, закономірно, роблю третій крок, віддаючи своє життя під опіку Бога і Вищої Сили. Це все дає мені змогу отримати опору в непростому, бурхливому житті і продовжувати працювати по іншим крокам, відбудовуючи свою особистість. Мої відношення з Вищою Силою Анонімних Алкоголіків складалися непросто. Якщо Вища Сила була завжди щира, любляча і відкрита до мене, то я на початку отверезіння, вирвавшись з алкогольного рабства, боявся потрапити в нову залежність, тепер вже від групової свідомості. Вища Сила мене не відпускала, супроводжувала по тверезому житті. Я отримував віщі сни, які стосувалися життя моєї групи і Українського АА, в цілому. І я розумію чому! Вони допомагали мені легше сприймати зриви наших братів, або розуміти, що мене чекає на великих Форумах. Через страх потрапити в нову залежність я зовсім не читав АА-ську літературу, хоча приймав участь у служінні на рівні робочих Конференцій АА України. Мені здавалось, що я і так все знаю. І ось напередодні п’ятої річниці моєї тверезості, до мене в черговий раз прийшла Вища Сила АА, або нашої групової свідомості. Вона виглядала, як молода життєрадісна людина. С посмішкою на обличчі цей юнак запитав мене: «Віктор, чому ти нас відкидаєш! Чому ти боїшся пустити нас в своє життя! Ми підтримуємо тебе в тверезості всі ці роки! Пора вже йти своїми ногами!». І ще сказав: «Не бійся нас! Ми не принесемо тобі шкоди! Чим більше в тебе на небесах люблячих друзів, тим краще тобі буде в житті». Після цих слів, мені стало надзвичайно прикро і соромно за свої думки і дії. Виявляється мене весь цей час підтримували в тверезості, блокували силу алкоголю, а я рахував, що це моя заслуга, що це я такий успішний і везучий. Тоді я прийшов на групу, переговорив з секретарем Олегом солдатом і вирішили змінити розклад в проведенні засідань групи. Ми вирішили вивчати кроки в певний день неділі. Я прочитав велику книгу Анонімних Алкоголіків і зрозумів, що ця інформація для мене не нова. Я і до цього майже все знав від Вищої Сили і групової свідомості, але після прочитання книги, я отримав впевненість в своїх знаннях. З того часу я йду по програмі духовного розвитку своїми ногами, займаюсь служінням і донесенням наших ідей тим, хто все ще страждає від проявів цієї хвороби. Таким є мій особистий досвід спілкування з Богом і Вищою Силою Анонімних Алкоголіків. Водночас, я перескочив рівень віри в Вищу Силу. Тепер вона мені не потрібна, адже я достеменно знаю про її існування. Я спілкувався з нею і підтримую з нею незримий контакт. Тому, Бог і Вища Сила Анонімних Алкоголіків особисто для мене реально існуючі фізичні величини, з якими можна контактувати і надійно спілкуватись, при певних обставинах.
Я зовсім не унікальний в своїх контактах з Богом і Вищою Силою. Багато моїх сестер і братів переживали схожий досвід. Один брат розповідав на спікерському зібранні, що коли він в черговий раз налив собі келих вина, то почув голос: «Це тобі більше не потрібне». Він вилив вино в раковину і з тих пір більше не вживав алкоголь. Другий, прийшов на святковий Форум на підпитку, вислухав нас і поїхав додому. Вдома почав розмірковувати що робити далі. Він налив собі склянку горілки і пригубив. З подивом він не відчув смаку алкоголю, рідина в стакані на смак була водою. Він також вилив цю рідину в раковину і довший час більше не пив. Я знаю ще багато братів і сестер алкоголіків, які після звернення до Бога, або незбагненної Вищої Сили навернулися до тверезого способу життя, випробовуючи на собі духовну програму Анонімних Алкоголіків. Бо кинути пити виглядає просто, а жити тверезо – зовсім не просто. Без духовного досвіду набути можливість жити тверезо, для алкоголіка, практично неможливо. І таку допомогу йому дають: Бог, Вища Сила Анонімних Алкоголіків, а також віра в можливість жити тверезо до кінця свого життя. Адже пустку в душі, утворену систематичним і багаторічним неконтрольованим вживанням алкоголю потрібно чимось заповнювати. І це можна зробити, лишень ставши на шлях духовного розвитку, працюючи по 12-кроковій програмі АА і віддаючи себе служінню цій програмі. А тепер спробуємо включити свою уяву і подивимося на цю справу з духовної точки зору. Наприклад, я в свій час поросив Бога про допомогу і отримав її. Це означає, що в мене є встановлений постійний контакт з Богом. У багатьох моїх сестер і братів є такий самий досвід співпраці з Богом та Вищою Силою, що Його представляє. Уявіть собі, що я, або інші анонімні алкоголіки, які мають постійний контакт з Богом приходять на групу АА. Вони запалюють свічку, читають молитву і преамбулу, починають спілкуватись і разом з ними у цьому спілкування приймає участь Бог та Вища Сила Анонімних Алкоголіків. Так, Вони незримо присутні в усіх наших справах, Вони чують нас, люблять нас та допомагають нам одужувати в тверезості. Мені про це потрібно пам’ятати і ніколи не забувати. Знати, що моя тверезість – це прояв великої любові Бога. Бога, який почув моє звернення до Нього і прийшов на допомогу. Я довгий час блукав у темряві і алкогольних мареннях, але Вища Сила вивела мене на світло, а Бог подарував свою любов. І я безмежно вдячний їм за це! Я вдячний, що став на духовний шлях розвитку і отримав можливість змінити себе, свою особистість і своє відношення до оточуючого мене світу. І, зрештою, за те, що завдяки всім Вам і програмі АА я знайшов люблячого Бога, укріпився в вірі щодо можливості прожити все життя без алкоголю.
Епілог.
Після того, як Білл і доктор Боб заснували товариство Анонімних Алкоголіків, Білл написав листа до Карла Густава Юнга. Його цікавило звідки Юнг так багато знає про алкоголізм і алкоголіків, що спромігся дати дієву пораду алкоголіку Роланду. Доктор Юнг написав відповідь Біллу. Він сказав, що завжди знав проблему алкоголіка – спробу знайти єдність з оточуючим його світом і з Богом, який сотворив його. І коли алкоголік знайшов пляшку з алкоголем, вона здалась йому тим, чого йому не доставало. Вона позволила йому жити більш комфортно з самим собою і суспільством, що його оточувало. Він знайшов хімічну єдність, і вона добре працювала, до того моменту, поки не стала проблемою, яку можна було вирішити лишень духовно. Так розмірковував доктор Юнг, і це схоже на правду. Його досвід дав надію всім алкоголікам, які все ще страждають від алкоголізму. Вихід є! Є світло в кінці тунелю! Є Бог, Вища Сила і духовний шлях розвитку для кожної людини!
Група «Єдність», м. Івано-Франківськ, 14.02.2020р. Віктор К.