Початок 2020 року означився новим явищем, якого я не пам’ятаю від самого народження, – світовою пандемією і суцільним карантином по усій планеті. Коли я збирався на святковий Форум у Київ, в кінці лютого, я випадково зустрів одну сестру з АА. Тоді вона попередила мене про якусь нову хворобу, якою заразилася вона і вся її сім’я. Вона казала, що всі вони дуже тяжко перехворіли запаленням легенів. А ще вона казала, що ця хвороба складніше від грипу і прийшла до нас з Китаю. Тоді я сказав їй: «Де ми, а де Китай!», і був неправий. Практично, київський Форум виявився останнім святковим Форумом, на якому було багато веселих людей, які щиро раділи і нічого не боялись. Транспорт між містами рухався в звичному режимі, а всі люди ходили без масок. Та хвороба вже потайки гуляла по містам України. Потім, зненацька, в Україні об’явили пандемію ковід-19, і вся країна опинилася в жорсткому карантині. Нас лякали зі всіх телеканалів; вимагали, щоби ми сиділи вдома, а виходили лишень в магазин за продуктами. Транспорт не курсував, зв’язки між містами були розірвані. Тоді нам ще здавалось, що це буде тривати недовго. Пройде кілька місяців, і все ввійде в норму. Але дійсність виявилася зовсім іншою. Івано-Франківська група «Єдність» – група першого кроку. Раз в неділю, в середу, ми ходили в палату до хворих алкоголіків в наркологію, і там проводили групу серед них. Але тепер, в лікарні був об’явлений карантин. Тому ми, вимушено, скоротили дні роботи нашої групи. Та все одно, в перші дні карантину, ми ще звично ходили на групу. У нас були свої ключі від приміщення, а само приміщення було в глушині, де нас ніхто не бачив. Проте, загальний психоз, розгорнутий в ЗМІ злякав частину членів групи. Та й з другого боку, ми вирішили підтримати умови карантину і закрили групу, на деякий час. Пройшло декілька місяців, виявилось, що нас невиправдано лякали і забороняли гуляти в парках, транспорт відновив рух, отже, переляк захворіти і померти, якось відступив. Ми питали один одного, чи були в когось рідні, або друзі, які захворіли на ковід-19 і померли, але ніхто про це не чув. Тому ми відновили роботу групи. Правда, тепер ми більше не обіймалися і не бралися за руки; одягали маски і користувались одноразовим посудом. Трохи покашляли та пчихали, але в лікарню ніхто не потрапив. Закінчилась весна і підходив червень місяць, саме той місяць, на який ми намітили свій святковий Форум. Знайшли приміщення в центрі міста, зробили банер, беджі, придбали маски для гостей та спиртові розчини для рук. Зал був великий, десь на 300 місць, тому ми без жодних зусиль розставили стільці у шаховому порядку, зберігаючи дистанцію між людьми. Тобто, ми витримали всі вимоги карантину. Нажаль, багато людей не змогли до нас доїхати. Фізично не змогли, бо поїзди і автобуси між містами не курсували. Чоловік сімнадцять – двадцять приїхали машинами: Львів, Луцьк, Рівно, Калуш, Городенка, а решта прийшли з міста. Всього я нарахував на відкритті Форуму близько п’ятдесяти гостей. Потім провели закриті мітинги для членів АА і Ал-Анон. А в вечорі, замість дискотеки, поїхали за місто в ресторан, де і провели час в бесідах. В неділю вирішили не збиратися, а зранку всі бажаючі поїхали в Микуличин. Виїзне засідання групи «Єдність», що має назву самоназву «Карпатські зустрічі» пройшло успішно. В горах карантину не було, повені і потопи на цей час уже пройшли, тому погода була гарною. Ми кожен день йшли в гори, збирали ягоди, квіти і гриби, а кожен ранок і вечір проводили засідання групи. В загальному, табір був успішним, жаль, що нас було лишень сімнадцять. Традиційний травневий святковий Форум у Львові так і не відбувся, а Луцьк і Рівно робили зустрічі на природі. Тобто, український АА, вимушений був прилаштовувався до умов карантину. Одеський Форум відбувся під дощем і під навісами, але була дискотека і було весело, хоча і недовго. І, якщо в великих містах проводити великі святкові Форуми було складно, то в малих містах це зробити було легше, наприклад, як це було в Бородянці. Пандемія внесла свої корективи в умах людей. Це торкнулося і членів АА. Багато, хто з них почав спілкуватися дистанційно, деякі зустрічались на лавочках у парках, а багато хто приходив на групу лишень для того, щоб відмітити чергову річницю своєї тверезості. Але свідомі АА-вці, вперто приходили на засідання групи, бо дуже добре розуміли, що їх оточують страждаючі від алкоголізму люди. І всі вони мають право на спасіння. А, чи зможуть вони його знайти, якщо двері АА будуть зачинені?! Ми робимо свою справу, покладаючись на Бога і на Вищу силу АА. Тому приходимо і відчиняємо двері групи АА, послуговуючись третьою і п’ятою традицією. Зрештою, ніхто з нашою групи не постраждав від пандемії. Можливо нас оберігає Вища Сила, яка дає нам як духовне, так і фізичне здоров’я. Закінчується зима, знову прийде весна, а за нею почнеться літо. Ми й надалі будемо виконувати свою роботу по донесенню ідей АА до тих, хто все ще страждає. Ми будемо готувати свій святковий Форум, який відбудеться 3 – 4 липня. А також підготуємо можливість для проведення «Карпатських зустрічей», які традиційно відбудуться в Микуличині, зразу після Форуму. І в цей раз будемо мати можливість відсвяткувати свято Івана Купали в Карпатах. Життя триває. Ми вже навчилися жити в обмеженнях і обходити їх. Є одна річ, що важлива в нашому житті – це тверезість і єдність, як її розуміє перша традиція. І наша група «Єдність» дуже добре розуміє це. Ми завжди готові до спілкування і чекаємо вас на початку літа!
Івано-Франківська група «Єдність», 12.02.2021. Віктор К.