Завжди буду пам’ятати свої найперші враження від ознайомлення з програмою АА. Таке дійсно непросто забути. Я свідомо вживав алкоголь понад тридцять років, та навіть не підозрював про існування такої хвороби, як алкоголізм. А найважливішим для мене відкриттям – було визнання стану залежності від алкоголю. Тобто прийняття мною такого стану речей, що алкоголіки не десь там далеко, а в першу чергу алкоголік – це і є я сам.
Зізнаюсь, мені одразу було не просто осягнути всю велич духовності програми АА, що дає можливість одужувати від хвороби та почуватися вільним в реальному житті. Я продовжую робити спроби пізнавати підвалини програми вже тринадцятий рік, та все ще не бачу краю цьому пізнанню. На самому початку мого одужання мені відкрили безумовну істину, що алкоголізм – це смертельно небезпечна, невиліковна та прогресуюча хвороба, яка буде існувати зі мною до кінця мого життя, і, що з нею можна жити достойно та вільно лишень при одній беззаперечній умові – більше ніколи не вживати алкоголь. Морально та підсвідомо до такого стану речей я вже був готовий, тому мені було доволі просто прийняти ці положення. Це й дало мені можливість залишитися на групі АА, осягати духовність програми та одужувати від руйнівного впливу на моє життя невиліковної хвороби – алкоголізму. Я напрочуд легко вживаю це слово по відношенню до себе, бо дуже чітко усвідомлюю стан тотальної несвободи та залежності від алкоголю в минулому житті. Я довго опановував цю нову для мене інформацію, та зрештою, примирився з цією непростою думкою. Доволі тривалий час жив собі спокійно та шукав гармонію з реальним світом. І було мені радісно від усвідомлення, що нарешті я знайшов відповіді на питання, які раніше не давали мені тверезо думати, жити та діяти. Але, ж, раптом, в цю ідилічну гармонію дисонансом ввійшла інформація, що почала руйнувати такі прості та беззаперечні істини, що довгий час давали мені опору у житті.
Перший раз, коли я почув про можливість остаточного зцілення від алкоголізму, то подумав, що це якийсь такий АА-ський гумор, призначений для самозаспокоєння, або для можливості поставити перед собою далекої мети, до якої можна йти все своє життя, але так її й не досягнути. Хоча, для себе чітко усвідомлював, що зможу одужувати день за днем, усе своє життя, якщо буду відвідувати групу, виконувати рекомендації кроків, вивчати традиції, та користуватися девізами в складних ситуаціях реального життя, та у соціумі. Мене насторожило, що в останній час, занадто часто почав зустрічатися з людьми, які виголошували ідею можливості остаточного видужання від впливу хвороби алкоголізму. І, якщо спочатку це мене не дуже напружувало, то згодом викликало бажання пізнати «звідки ноги ростуть» у цього непростого твердження. В кінці-кінців, я знайшов причину неспокою, та втрати первозданної гармонії. А знаходилася вона на самому початку тексту Великої книги «Анонімні Алкоголіки». На самому початку книги, в передумові до першого видання написаній у 1939 році є така фраза: «Ми, члени товариства “Анонімних Алкоголіків”, представляємо більше сотні чоловіків і жінок, які видужали від, здавалось, безнадійного стану душі і тіла». Здавалось би – ось воно відкриття! Чом би й ні?! Дехто, ніби, одужає від ангіни, нежиті, сифілісу, туберкульозу та інших мало приємних хвороб, та, чомусь періодично знову втирає соплі з носу, або втирає мазі в різні місця свого занепокоєного тіла. Правда ніхто особливо не розмірковує про ці обставини, ніхто не підраховує скільки разів у нього була нежить, або повторювалися інші хвороби. Принаймні хвороби зубів повторюються тридцять два рази, а остаточним видужанням буде повна відсутність зубів. Нема зубів – немає і хвороби. То, в такому разі, чого потрібно позбавитися алкоголіку, щоб видужати від своєї хронічної, невиліковної та смертельно небезпечної хвороби? Чому хтось вирішив, що є можливість остаточного видужання від алкоголізму? Можливо, це знову вади перекладу, або невірне сприйняття сутності ключового слова з тієї канонічної фрази – «видужали»? В англомовному оригінальному виданні Великої книги «Анонімні Алкоголіки» слово «видужали» було перекладено зі слова «recover». Це дуже непросте слово і у нього є багато різноманітних значень, але усі вони обертаються навколо змісту повернення до попереднього стану речей. Посудіть самі, в розширеному поясненні змісту цього слова зустрічаються багаторівневі поняття, і насправді доволі складно підібрати значення, щоб відповідало справжньому стану речей. Прийшов час навести повну версію різноманітних значень цього слова. Слово “recover” має такі тлумачення: отримувати зворотно, повертати собі, відвойовувати, відновлювати, видужувати, приходити до тями, надолужувати, приймати початкове положення, вставати, повертати собі, воскреснути, зцілитися, видужати, надолужити втрачене та ще багато інших значень на різні випадки життя. Як бачимо, є багато гарних слів, які б нам підійшли. Наприклад такі, як воскреснути, або зцілитися, та чомусь перекладачі їх не обрали для передачі виваженої думки авторів послання. Вони вибрали слово «видужали», що суттєво відрізняється від слова «зцілитися». Певно тому, що одужувати можна безкінечно довго, а зцілитися раз і назавжди. Зцілював – Бог, а програма 12х12 дає духовність та надію на одужання. Насправді, відповідь на цю дилему можна було знайти в подальшій цитаті, яку ми маємо можливість привести повністю. Продовження фрази звучить так: «Основна мета цієї книжки – показати іншим алкоголікам, як саме ми видужали. Сподіваємося, що для них ці сторінки будуть такими переконливими, що не буде потреби шукати інших підтверджень. Гадаємо, що наш досвід допоможе всім краще зрозуміти алкоголіка. Багато хто не усвідомлює, що алкоголік – дуже хвора людина. І, крім того, ми переконані, що наш спосіб життя корисний для всіх». Що ж, тепер ми маємо над чим помізкувати. Подумати над тим, що приховане за словами: «видужали», «алкоголік – дуже хвора людина» та «наш спосіб життя». І, від правильного розуміння цих тем, підкріпленого реальними фактами з нашого життя, буде залежати можливість вірно сприймати духовність програми АА.
Подивимося по першому пункту. Спробуємо порівняти слова «видужали» та «зцілилися».
Видужали – оправлятися від хвороби, знову стати здоровим.
Зцілитися – виправити, зробити цілим. Звільнити від хвороби, вилікувати, повернути здоров’я.
Як бачимо, поняття слів схожі, але мають суттєві відмінності. Суттєва різниця в тому, що зцілення передбачає повернення до первозданної цілісності організму, а видужання – лише повернення втраченого здоров’я.
Думаю, що про ці обставини дуже добре знали батьки-засновники всесвітнього руху АА. Інакше, вони б стали тими першими зціленими та воскреслими від алкоголізму, і їм більше не довелось би відвідувати групи АА, писати книжки та розбудовувати структури служіння міжнародного руху АА. Навіщо їм було б усе це потрібно?!
Виявляється, не все так просто, як може здатися на перший погляд. Чомусь в великій книзі «Анонімні Алкоголіки» є оповідь про людину яка була твереза, завдяки роботі по крокам та традиціям програми АА. Ця людина понад 25-ть років не вживала алкоголь, зробила кар’єру, вийшла на пенсію, розслабилась, втратила пильність та зірвалась. Вона опинилася в такому ж жалюгідному стані, як і 25-ть років тому назад.
Наш груповий досвід Івано-Франківської групи «Єдність» має більш трагічний досвід, так званого одужання від хвороби. Сім років назад наша група розділилася на дві частини. Одна, основна група, вирішила працювати по кроках, інша – вважала, що життя радісне і прекрасне, що все страшне вже позаду, а тому можна просто жити та радіти життю, обговорюючи вільні теми. Вони створили групу «Радість» і були доволі успішними. Та, через деякий час повірили в можливість видужати від хвороби і почали експериментувати з алкоголем. Не пройшло і півроку, як засновник групи «Радість» помер від гострого алкогольного отруєння, три члени групи повернулися до старого способу життя, запій – наркологія, а решта членів групи – зневірились в дієвості програми АА, та пішли в інші духовні програми.
Був у нас і інший досвід. Якось до нас на групу прийшла дівчина з Коломиї, громадянка Аргентини. Вона розповіла свою історію. Про те, як стала залежною від алкоголю алкоголічкою в Польщі, і яка одужувала в польському АА, вийшла заміж, поїхала до Аргентини робити власний бізнес та створила там групу АА. Але найціннішим для нас був інший її досвід. Років через п’ять вона повернулася у Польщу і прийшла на свою домашню групу провідати своїх старих друзів, з якими разом починала оздоровлюватися по програмі АА. Та вона їх на групі не знайшла. На її запитання: «То де ж мої хлопці?», яким мало би бути по 13-15 років тверезості, була проста відповідь: «Сідай у машину, і ми тебе до них відвеземо». Ті хлопці-молодці, з великими термінами тверезості, знаходилися в Реабілітаційному Центрі. Ніхто з них не міг пояснити, що з ними сталося та чому вони зірвалися. Правда, в соплях і сльозах вони казали, що перестали відвідувати групу АА, бо повірили в своє видужання від хвороби.
Можна й надалі наводити приклади з життя про неможливість повного зцілення – їх є, напрочуд, багато. Наприклад, алкоголізм, як і кожна порядна хвороба, має свої періоди ремісії (тимчасове ослаблення проявів хвороби) та рецидивів (повторний прояв хвороби, після уявного видужання). Запитайте любого анонімного алкоголіка, чи незнайомий він з такими поняттями, як «сухий зрив», або «зрив мокрий»? І, якщо, «сухий зрив» складно розпізнати, бо можна послатися на прояви вад свого злостивого характеру. То, «мокрий зрив» – це завжди повернення до минулого способу життя, яке не можна не помітити. І ці стани хвороби не є якимось виключенням, для хворого на алкоголізм алкоголіка. Зрештою, кожен з них, в тій чи інакшій формі їх переживає, що, в черговий раз підтверджує хронічність та не виліковність хвороби алкоголізм. Коли людина перший раз в своєму житті вжила дозу алкоголя – вона стає інформаційно зміненою на все своє життя. І, інформація про алкоголь вже ніколи не покине тіло цієї людини. Та можливо варто поставити перед собою питання: «А навіщо мені повне зцілення? Невже для того, щоб я знову розпочав своє пиття?». Якби таке було б можливим, то, певно, ми б усі про це знали.
Другий пункт наших роздумів говорить про те, що «алкоголік – дуже хвора людина». На підтвердження цієї думки приведу чергову цитату з Великої книги «Анонімні Алкоголіки».
«Більшість з нас не хотіли визнати, що є справжніми алкоголіками. Нікому не до вподоби думка, що він фізично і розумово відрізняється від своїх товаришів. Тому не дивно, що за період пиття ми робили численні марні спроби довести, що можемо пити як всі люди. Думка про те, що одного дня, якимось чином, він зможе насолоджуватись і контролювати своє пиття, є нав’язливою ідеєю будь-якого хронічного алкоголіка. Стійкість цієї ідеї є дивовижною. Вона переслідувала багатьох до грані божевілля чи смерті.
Виявилося, що ми мусимо повністю, безумовно визнати, що є алкоголіками. Це – перший крок до видужання. Ілюзію про те, що ми є, або зможемо стати нормальними людьми, слід відкинути.
Ми, алкоголіки, є людьми, які втратили здатність контролювати своє пиття. Ми знаємо, що ні один справжній алкоголік ніколи не відновлює контролю. Іноді всім нам здавалося, що контроль повертається до нас, але за цими короткими інтервалами неминуче наступало ще більше послаблення контролю, яке часом приводило до жалюгідної і незбагненної деморалізації. Ми всі, до одного, переконані, що алкоголіки нашого типу знаходяться в полоні прогресуючої хвороби. З часом стан погіршується, але ніколи не покращується».
Більш ніж вичерпна цитата для нашої теми роздумів. І справді, якби існувала можливість одужання та зцілення від хвороби, то, певно було б можливим і подальше контрольоване пиття. Та, нажаль, або ж на щастя, такого зі справжніми алкоголіками не трапляється. І в цьому нашому переконанні є велика сила, що дає змогу одужувати. Виявляється, що згідно багатогранного перекладу значення слова «recover», алкоголік може прийти до тями, одужувати, відновлюватись, повернути назад втрачене фізичне здоров’я, але при умові, що він більше ніколи не повернеться до минулого способу життя – не почне пити. А це означає, що він вже ніколи не зможе повернути собі той стан здоров’я, яке мав до того моменту, як випив найпершу чарку алкоголю в своєму житті. Що, в черговий раз підтверджує таку просту істину – для людини, яка визнала себе алкоголіком не існує повноцінного зцілення. Хронічна хвороба буде розвиватися і прогресувати разом з ним. Вона буде існувати в ньому, але не проявиться при одній умові – при беззаперечній відмові щодо вживання алкоголю. Виявляється, що одужувати можна доволі довго, все своє свідоме життя, але ніколи не зцілитися і не видужати, в тому розумінні, яке вкладають в це слово «наївні алкоголіки». Або, алкоголіки, які закінчили своє читання Великої книги «Анонімні алкоголіки» на першій сторінці, які так і не спромоглися зазирнути в глиб самої книги, що була написана саме для них.
На 17-тій робочій конференції Ради Обслуговування АА в Україні, що проходила в Києві, я поставив це запитання перед Бобом В. з Каліфорнії, делегатом та членом Ради Загального Обслуговування (GSB) АА. З притаманною для людей такого рангу відповідальністю та толерантністю на запитання: «Чи можливо остаточно видужати від алкоголізму?», він відповів: «Багато людей в АА мають свою власну думку та можуть висловлювати її вільно. Важливо, щоб вона не шкодила розвитку руху АА, або окремим людям. Що ж до мене, то, якби я мав подібні думки, то в мене б не було 22-двох років тверезого життя. Можливо, мене б вже не було серед вас. Такі думки – є смертельно небезпечні! для мене».
Третій пункт наших роздумів. Так про яке одужання, видужання та здоров’я йдеться в Великій книзі «Анонімні Алкоголіки»? Про який «наш спосіб життя» вона говорить? Скажу про головне:
- Визнання себе алкоголіком, якій не може контролювати своє пиття.
- Прийняття Вищої Сили, що зможе повернути здатність розумно мислити і стати на шлях одужання.
- Робота по кроках, традиціях та девізах АА.
- Читання відповідної літератури, присвяченої проблемам АА.
- Служіння, згідно рекомендованих концепцій АА.
- Регулярне відвідуванні домашньої групи.
- Підтримування контактів з іншими групами АА.
- Відвідування різноманітних заходів, організованих спільнотою АА.
Ось той невеликий перелік заходів, що регламентує «наш спосіб життя». І, коли їх дотримуватися, то більше не буде тривожних снів, пов’язаних з вживанням алкоголю, більше не буде не приборканої тяги до алкоголю та нав’язливих ідей, пов’язаних з ним. А, головне, потрібно навчитися жити свідомо, щодо алкоголю, мислити тверезо та не зійти на манівці, піддавшись хибним та смертельно небезпечним ілюзіям, які навіює ця хронічна та невиліковна хвороба. З покорою прийняти для себе той стан речей, що ця хвороба вже ніколи не покине справжнього алкоголіка, і буде з ним до самого кінця його фізичного життя. Та, зрештою, з нею можна жити. І не просто так собі жити, а бути по-справжньому щасливим, радісним і вільним.
м. Івано-Франківськ. 05.05 2015 року. Віктор К.